Великодні   гаївки 

      Великодні традиції – це також і гаївки, які є весняними піснями. Великодні гаївки виконують лише протягом кількох днів на рік.  Припадає це на Великодні свята відповідно. Кожна місцевість має свої традиції гаївок.  Вони відображають особливості кожного регіону. Проте всі вони зводяться до танцювально-ігрових елементів, а також співів, які є обов’язковою частиною  усіх гаївок. На Великдень, який переважно припадає на квітень місяць, природа вже починає розвиватися і розпускатися. І настає пора активних ігор на відкритому повітрі. Так  як до Великодня триває завжди великий піст, тому розваги починаються тільки на свята. Після церкви молодь та діти залишаються та починають виконувати гаївки. Традиційно це триває усі 3 дні Великодніх свят. Гаївки ведуть свій початок ще з дохристиянських часів. У них показувався процес роботи на землі, збирання урожаю.  У християнських гаївках показується радість від приходу весни та Воскресіння Христового. Гаївки є дуже важливим елементом народного фольклору, які, можливо, дещо змінюються з плином часу, проте не втрачають своєї важливості у розвитку української культури. Гаївки переважно зводяться до того, що усі учасники відтворюють те, про що співається рухами, або одна людина, яка є в колі, повторює ті чи інші рухи, про які співають всі інші. Коло в гаївках, наче символізує нескінченість життя.